Інтерв’ю з нагоди концерту 1 грудня в київському арт-пабі “Бочка”

Uлія Лорd співачка з майже детективною біографією: стрімко спалахнула наприкінці дев’яностих, здобула репутацію та загальноукраїнську популярність, потім «через деякі обставини» зникла, в 2008-у в пресі анонсувався «come back» української рок-діви, але публіка отримала лише синґл.. Що і як буде тепер, після виходу повноформатного студійного альбому?
В жовтні презентували нове відео на пісню ТІЛО. Нагадаю, що перед тим в травні першою анонсувала альбом пісня «8 секунд». І от вже 1 грудня відбудеться презентація самого альбому. Далі будуть концерти, запис нових пісень, які виливатимуться в альбоми.

Робота над альбомом «8 секунд» тривала кілька років. Чим це обумовлено і хто над ним працював?

Після тривалих пошуків у 2010 році стало зрозуміло з ким мені вдасться зробити гарний музичний одяг для нового матеріалу. Записували альбом з одним із найкращих київських саунд-продюсерів (а таких всього декілька) – Олегом Яшніком. Відбувалося це в резиденції звуку Stasrecords в Москві. Останнім часом тут втілюють свої задуми Луї Франк, Дмитро Шуров Pianoboy, Бозон Хікса Юри Хусточки, Юрій Усачьов. Також друзями студії є група Бі-2. Це особливе місце. Студія відрізняється тим, що це атмосферний простір для створення музики. Це не просто робочі кімнати з якісним обладнанням, як всі звикли собі уявляти студію звукозапису. Студія знаходиться в будові лаконічного північно-європейського дизайну оточеній лісом, в якій є велика кімната для відпочинку з роялем і каміном, де музиканти можуть відновити сили. Це мене дуже вразило і налаштувало особливим чином на роботу. Багато чого я робила не так, як звикла. Наприклад, записувала вокал сама без звукорежисера. Хоч і не дуже зручно було запускати і зупиняти запис, проте було легко і весело, як у грі. Награвала деякі партії сама, чого раніше не робила. Дуже допоміг під час запису нових пісень Ростік Домішевський. Свіжим поглядом вичисляв якісь варті виправлення деталі. Мастеринг альбому робив американський саунд-продюсер Scott Llamas на своїй студії в Каліфорнії.

Пісні альбому «8 секунд» мелодійні, але далекі від традиційної структури шлягерів «куплет-приспів»…

Мене цікавить творчість як рух особистісних переживань, а не гонка за шаблонами. Шукаю певні мелодії, музичні рішення. Можливо дещо незвично виходить, але, думаю, саме це і приваблює слухачів до моїх пісень. Тим не менше, задумуючи їх керуюся формою куплет-приспів. З такої точки зору тоді і найсвіжіший синґл Мадонни “Turn Up The Radio” не вписується в цю концепцію.

Альбом «8 секунд» слід вважати дебютним?

Дебютним слід вважати міні-альбом “Танець Душ”, а “8 секунд” – наступним з нетиповим інтервалом релізу. Sade, наприклад, останні альбоми випускала з інтервалом вісім і десять років. Guns N’Roses писали альбом 15 років. Протягом десяти років тривали пошуки музичного оформлення пісень, які в той чи інший час збирались до купи практично готові до їх випуску, але мене не влаштовував результат. Пригадати лише експеримент з російським продюсером Леонідом Бурлаковим в 2002 році. Все ніби добре вийшло зі всіх точок зору, в тому числі і форматності музики, але в мене було чітке враження, що це все для якогось іншого артиста, що навіть заспівано кимось іншим, а не мною. Проте я вдячна за знайомство з легкої руки Леоніда з прекрасним музикантом і мелодистом Олегом Чубикіним, який робив аранжування в той час для мене. На етапі демо, коли в студії в Москві працював лише Олег, звучання пісень було набагато цікавішим ніж в процесі запису вже в Києві. Конкретні непорозуміння в площині оформлення пісень підштовхнули мене до того, що я маю навчитись створювати базові аранжування сама. Неможливо під’єднатись до уяви іншої людини.

Запис альбому, зйомки кліпів це затратне виробництво. Хто інвестор цих творчих пошуків і експериментів?

Запис альбому і відео “8 секунд” – це подарунок друга Святослава Пономарьова, власника студії Stasrecords. Відео ТІЛО – подарунок від Iguana Studios, яку в цій роботі представляє режисер Генрі Ліпатов. Друзі – мої інвестори. Окрім того грубі інвестиції не вирішують головного. Не купиш на них прихильності. Яскравий приклад тому Камалія, яка сама говорить, що не хочуть ні пісень її, ні голосу, а інвестицій їй не бракує як нікому іншому.

Є відчуття своєї необхідності публіці? І в чому воно проявляється?

В мене є відчуття гострої необхідності робити те, що я люблю – створювати музику і співати. Ще я пишу чорнилами відчуттів. Думаю, музика, яка виходить із серця відгукнеться в серцях інших людей.

Багато людей плутаються як правильно писати ім’я Uлія Лорd, в візуалізації назви альбому «8 секунд» замість цифри вісім використовується знак безкінечність. Чи не ускладнюються таким креативом прості речі?

Плутанина пояснюється тим, що люди не звикли до таких написань. Чим більше вони з ними стикалися би, тим менше було б помилок. Мотивація креативу проста – внести незвичне. Коли ми створювали бренд, було незвично писати ім’я артиста з літерами латинської абетки. Перевернути вісімку мені захотілося на знак нескінченності почуттів у коханні. Вчені з’ясували, що перший погляд, з якого народжується кохання, триває вісім секунд. А якщо додати, що любов в глобальному розумінні нескінченна, то цілком зрозуміло чому мені захотілося цю символічну вісімку перевернути.

Як людина, яка живе і спостерігає, що ти помітила та відмітила в своєму житті та в житті країни? Що змінилося за час з твого старту на фестивалі «Червона Рута»?

На “Червоній Руті” відбувся дебют. Пригадую, як перед виступом змочувала холодною водою потилицю в туалеті, щоби приборкати тремтіння. Але вже на сцені було кайфово. Та стартом слід вважати вихід “Танця Душ” в грудні 98-го, за яким один за одним з’являлися відео “Танець Душ”, “Фото/Брудна як Ангел”, “Дух Молоді”(кавер на пісню групи Nirvana “Smells Like Teen Spirit”).

Зміни… З’явилося більше музики, як хорошої, так і поганої. Шоу-бізнес з романтизованого перейшов у площину раціонального, деколи раціАнального, коли комерційні структури намагаються впливати на смаки публіки. З’явилася агресивна бізнес-складова, проте суттєво майже нічого не змінилося. Немає своєї музичної традиції – школи ні в рок-музиці, ні в поп-жанрі. Не з’явилось майданчика, на якому могли би рости молоді музиканти. Тут щось спалахнуло, там вистрілило на рівні ентузіазму, але не складається в цілісну картину розвитку української музики. І ось тут потрібні інвестиції. Радіостанція, хоча би одна, з виключно українським музичним продуктом. Його вистачить і він цікавий, не дивлячись на всю складність боротьби за виживання, а може і завдяки тому. Нічого що половина музикантів популярних в Росії українського походження? Але чомусь ідея радіостанції з суто українським наповненням викликає лише сміх. Спробуйте в цьому ключі посміятись над італійцями чи французами. Взагалі нам потрібні громадське радіо і телебачення. Комерційні структури будуть дбати лише про гроші, а не про прогрес, який потрібен нам на всіх рівнях. З’явились Талант-Шоу, як гриби після дощу. Але це ад

Ви можете слідкувати за відгукавми до цього допису через RSS 2.0. Коментування припинене.